Глава 20. Завжди знайдеться другорядний персонаж для великих справ.

– Хун Сю, Хун Сю?

Після декількох окликів, Хун Сю повернулася до реальності. Її погляд сфокусувався й вона помітила, що чашка перед нею вже давно наповнилась, а Хун Сю не переставала лити.

– Ах! – викрикнула Хун Сю та поспішила взяти ганчірку, аби все витерти. – Ваша Величносте, вибачте!

– Що з тобою? Впадаєш у транс, ти не захворіла? – схвильовано спитав Сяо Юан.

– Я не хворію, Ваша Величносте. Дякую за хвилювання, – Хун Сю вклонилась.

Сяо Юан придивився й запевнився, що ніяких ознак хвороби дійсно немає. Тому, він не став розпитувати:

– Я піду до палацу Дзін Ян трохи пізніше.

Хун Сю витерла руки:

– Ваша Величносте, Ви підете побачитись з Ян Хе Ціном?

– Так. Я піду один. Тобі не треба нічого робити, – сказав Сяо Юан.

– Вашій Величності варто взяти з собою тілоохоронця, – порадила Хун Сю.

Сяо Юан подумав про це, підійшов до дверей покоїв і завів Ян Лю Ана:

– Товаришу Ян. Я піду подивлюсь, як там головний. Приєднаєшся до мене?

– Прошу вибачити покірного слугу. Я – дурень і не зрозумів, що Ваша Величність мав на увазі, – Ян Лю Ан був збитий з пентелику.

“ “ Сяо Юан всміхнувся:

– Тобі не треба розуміти, пішли. Ми купатимемося в славі головного героя.

Вони пішли до палацу Дзін Ян, прямо до крила, де жив Ян Хе Цін. Ян Лю Ан хотів відкрити двері, але Сяо Юан його зупинив.

Ян Лю Ан здивовано дивився, як Сяо Юан зробив крок вперед і тричі легко постукав у двері.