Глава 103. Цей червоний фрукт дійсно особливий.

Почувши голос та слова Лінь Шеньлін, Сяо Юан різко щось зрозумів і підсвідомо здригнувся всім тілом. Тоді він підскочив на метр вгору й вже збирався тікати до дальньої кімнати, але тим, кому допомогла Лінь Шеньлін був не той, про кого думав Сяо Юан, а Чжан Чансун.

Чжан Чансун піднявся на гору щоб зібрати трави й ненароком пошкодив спину.

Боліло так сильно, що зі своїми старими кістками він не міг дійти додому сам. На щастя, йому стрілась Лінь Шеньлін.

– Сяо-ґондзи? – Лінь Шеньлін невимовно здивувалась побачити Сяо Юана.

Сяо Юан одразу ж допоміг Чжан Чансунулягти і пішов шукати мазь:

– Шеньлін, піди до дальньої кімнати й поклич Чжан Байчжу. Скажи, що шифу постраждав.

– Сяо-ґондзи, що з Вашим голосом?

– Складно пояснити, спочатку поклич його.

– Ах! – Лінь Шеньлін кивнула і побігла до кімнати:

– Хтось, будь ласка, тут є будь-хто?

Чжан Байчжу міняв одяг, бо вимазався у багнюці коли збирав трави. Коли він почув ззовні голос, він подумав, що це Сяо Юан під ефектом червоної ягоди, тож він, не довго думаючи, вибіг по пояс оголений:

– Що сталося?

Так він вибіг подивитись і, не встигла Лінь Шеньлін зреагувати, як Чжан Байчжу заверещав і забіг назад до кімнати, прикриваючи оголений торс руками.

Ґун-... пані… Ні. Ґундзи?.. – Лінь Шеньлін не могла визначитись що кричати.

– Я ґундзи! І мій голос не завжди такий! –почувся крик з внутрішньої кімнати. – Ти-ти, хто ти?

– О, ґундзи! – Лінь Шеньлін почала пояснювати:

– Там на вулиці старий сяньшен¹ з хворою спиною, будь ласка, подивіться.

¹Сяньшен (先生) – у різні часи звертання до інтелігенції, заміжнього чоловіка, або доктора.