Глава 99. Слава? За попередньою домовленістю.

Молодий солдат, Бао Їньсінь, пішов з пораненням і двома парами ліків, залишаючи за собою золоте світло. Чжан Байчжу поплескав Сяо Юана по плечу:

– Якщо Східне У переможе Південне Королівство Ян, їм доведеться вислати сюди невеликий відряд, щоб віддячити?

Сяо Юан похитав головою. Він намагався посміхнутись, але його рот був повний гіркоти. Йому довелось припинити натягувати посмішку й відвернутись. Він вийшов з кімнати не проронивши більше ні слова.

Чжан Чансун схилився над шафкою, щоб взяти ліки, коли Сяо Юан зайшов. Він глянув на нього й запитав:

– Коли ти їдеш до Західного Королівства Шу?

– Я виїзжаю післязавтра, – відповів Сяо Юан.

Чжан Чансун кивнув і жбурнув йому мішечок з ліками:

– Я чув, що в Західному Шу багато отруйних комах. Повісь на себе це і воно їх відлякуватиме. А ще, останніми роками багато війн; хоч Західне Шу наразі мирне королівство, дорога тебе чекає далека. Будь обережним.

Сяо Юан посміхнувся і сховав ліки за пазуху:

– Так, знаю, шифу. Дякую, шифу.

Чжан Чансун кашлянув:

– Якщо зможеш, підшукай когось Байчжу.

Сказавши це, Чжан Чансун почервонів; рум’янець залив все його обличчя і навіть шкіру. Він швидко покинув кімнату. Сяо Юан аж зціпенів на секунду, коли ж прийшов до тями, то засміявся:

– Знаю, шифу! Я знайду йому…

– Не кричи, шмаркачу!!! – рикнув Чжан Чансун з дальньої кімнати.

Чжан Байчжу заглянув до кімнати:

– Що? Що? Що?

– Нічого! Йди виклади трави сушитись на сонці! – відповів той же рик.